Поиск       
Iсторiя життя кожного - iсторiя нашої держави України!

 

Філарет

БІОГРАФІЯ

Народився 23 січня 1929 р. в с. Благодатному Амвросіївського района, Донецької обл.
Освіта
Благодатнівська СШ (закінчив у 1946 р.);
Одеська духовна семінарія (1946-48 рр., був прийнятий відразу до 3 класу);
Московська духовна академія (1948-1952 рр.).
Кандидат богослов’я (1952 р.). Тема дисертації: "Вчення про відкуплення святих отців ІV ст. – Афанасія Великого, Василія Великого і Григорія Боголова".
З 1970 р. – почесний член Московської духовної академії, а з 1973 – Ленінградської.
З 14 жовтня 1979 р. – почесний доктор богослов’я "Гоноріс кауза" Будапештської реформатської духовної академії.
З 20 травня 1980 р. – почесний доктор богослов’я "Гоноріс кауза" Пряшівського богословського факультету.
З 14 червня 1984 р. – богословський факультет Яна Гуса присвоїв звання доктора богослов’я.
Церковна кар’єра
1 січня 1950 р. прийняв чернечий постриг з ім’ям Філарет;
15 січня 1950 р. рукопокладений Московським патріархом Олексієм І у сан ієродиякона;
18 червня 1952 р. – рукопокладений у сан ієромонаха;
З 1952 р. – викладач Святого Письма Старого й Нового Заповіту в Московській духовній семінарії та Академії.
З 1953 р. – доцент та старший помічник інспектора Московської духовної семінарії та академії.
З серпня 1956 р. піднесений у сан ігумена та отримав посаду інспектора Саратовської духовної семінарії.
З 1957 р. – інспектор Київської духовної семінарії.
З 12 липня 1958 р. – піднесений у сан архімандрита та призначений ректором Київської духовної семінарії. У 1960 р. більшовицька влада закрила цю семінарію, і її ректор був призначений керуючим справами Українського Екзархату та настоятелем Володимирського кафедрального собору.
З травня 1961 по січень 1962 р. був настоятелем Олександро-Невського храму-подвір’я Руської ПЦ при Олександрійському патріархаті в м. Олександрії.
З 12 січня 1962 р. – архімандрит Філарет обраний на єпископа Лузького, вікарія Ленінградської єпархії з дорученням управління Ризькою єпархією (єпископська хіротонія відбулася 4 лютого у Ленінграді).
З 16 червня 1962 р. – в. о. патріаршого екзарха в Середній Європі, а з жовтня – єпископ Віденський та Австрійський.
12 грудня 1964 р. – єпископ Дмитрівський, вікарій Московської єпархії та ректор Московської духовної академії та семінарії.
14 травня 1966 р. – екзарх України з титулом архієпископа Київського і Галицького, постійний член Священного Синоду РПЦ.
25 лютого 1968 р. постановою Священного Синоду архієпископа Філарета підвищено у сан митрополита.
У 1970 р. митрополит Філарет очолював Комісію з підготовки Помісного собору РПЦ, на якому було обрано нового патріарха Московського і всієї Русі Пімена (Ізвєкова). Філарет керував підготовкою проектів документів Собору. Як митрополит найстарішої Київської митрополії вручав новообраному патріарший куколь.
З 1977 р. Філарет – член Всесвітньої Ради миру (віце-президент). Брав участь у роботі ІІ (1963 р.), ІІІ (1968 р.), ІV (1971 р.) та V (1978 р.) Конгресів Миру.
З 1984 р. – один із президентів Всесвітньої конференції "Релігія і мир".
17 червня 1971 р. – отримав право носити дві панагії
З березня 1969 – член, а з листопада 1979 р. – Голова Комісії Синоду РПЦ з питань християнської єдності.
У травні 1990 р., після смерті Патріарха Пімена (3 травня), Філарет таємним голосування Священного Синоду РПЦ обраний патріаршим Місцеблюстителем Московського патріархату.
5 червня 1990 р. на архієрейському соборі РПЦ обраний одним з трьох кандидатів у патріархи.
Головував на Помісному соборі РПЦ 7-8 червня 1990 р. Однак патріархом було обрано Олексія ІІ (Рідігера).
З ініціативи митрополита Філарета православний єпископат України 10 липня 1990 р., ще до прийняття Верховною Радою УРСР "Декларації про державний суверенітет України" (16 липня), направив Священному Синоду РПЦ, особисто Олексію ІІ, звернення з проханням надати УПЦ самостійність і незалежність в управлінні, "прагнучи зберегти єдність нашої Православної Церкви і при цьому не погрішити проти священних канонів".
У жовтні 1990 р. Філарет одноголосно обраний українським єпископатом Предстоятелем новоутвореної (рішенням архієрейського собору РПЦ від 27-28.10.1990 р.) Української Православної Церкви. Найменований "Блаженнійшим митрополитом Київським i всiєї України".
22-23 листопада 1990 р. відбувся перший собор новоутвореної УПЦ. Були утворені органи управління, декларовано створення власної господарської бази, збільшення україномовних церковних видань тощо.
Проголошення 24 серпня 1991 р. Верховною Радою України Акту про державну незалежність поставило, згідно канонів Церкви (34 Апостольське правило), питання про автокефалію Православ’я в Україні. Митрополит Філарет став одним з ініціаторів обговорення на архієрейському соборі УПЦ (6-7 вересня 1991 р.) та соборі УПЦ (1-3 листопада 1991 р.) питання про дарування УПЦ повної канонічної самостійності – автокефалії. Архієрейський собор РПЦ 31 березня - 4 квітня 1992 р. відмовив у цьому проханні.
2 квітня 1992 р. в постанові Архієрейського собору РПЦ було зазначено: "висловити Преосвященному митрополиту Філарету вдячність за багаторічну архіпастирську працю на Київській катедрі, благословивши нести єпископське служіння на іншій катедрі УПЦ". Філарет не визнав рішень Московського Синоду і розіслав Апеляцію до всіх Предстоятелів Помісних православних церков. На прес-конференції у Києві митрополит так пояснив свою позицію: "Мене примусили зробити заяву, що я подам прохання до собору УПЦ про залишення поста Предстоятеля Церкви. Інакше погрожували позбавити і тієї відносної адміністративної незалежності, яку має наша Церква. Але згідно із Статутом УПЦ, митрополит Київський обирається на все життя. Внаслідок цієї заяви ми повернулися з незалежністю в управлінні. Бо могли приїхати і без неї, і мали б своїм Предстоятелем ставленика Москви Володимира Сабодана, керуючого справами РПЦ".
6-7 травня 1992 р. – Синод РПЦ засудив діяльність Філарета, усунув його з керівництва Церкви і пригрозив заборонити у служінні.
27 травня 1992 р. митрополит Харківський і Богодухівський Никодим (Руснак), порушивши Статут УПЦ, зібрав 18 архієреїв Церкви у Харкові. На цьому зібранні новим Предстоятелем УПЦ було обрано митрополита Ростовського і Новочеркаського Володимира (Сабодана).
27 травня 1992 р. митрополит Філарет оприлюднив відкритого листа патріарху Олексію ІІ і Священному Синоду, в якому охарактеризував збори у Харкові незаконними і такими, що не мають канонічної сили для УПЦ. "Архієреї в Харкові не зберегли самостійності і незалежності та підкорилися рішенням Московського Священного Синоду від 7 і 21 травня 1992 р., тоді коли його влада не поширюється на управління УПЦ, яка має свій Священний Синод... Учасники Харківських зборів порушили також Статут про управління УПЦ, прийнятий на Помісному Соборі УПЦ в листопаді 1990 р. і зареєстрований державними органами України" (було грубо порушено близько десяти статей тогочасного Статуту УПЦ).
11 червня 1992 р. Архієрейський собор РПЦ вкотре засудив спроби УПЦ отримати автокефалію. Щодо митрополита Філарета, то було постановлено позбавити митрополита "сущого сану, усіх ступенів священства і всіх прав, що пов’язані із перебуванням у клірі".
25-26 червня 1992 р. відбувся Всеукраїнський Православний Собор, який об’єднав УАПЦ і УПЦ в УПЦ Київського патріархату. Предстоятелем Церкви став патріарх Мстислав, а митрополит Філарет – його заступником.
Після смерті патріарха Мстислава 11 червня 1993 р., патріархом Київським і всієї Русі-України став митрополит Чернігівський і Сумський Володимир (Романюк). Митрополита Філарета знову обрано заступником Патріарха.
Після смерті патріарха Володимира (14 липня) Священний Синод обрав патріаршим Місцеблюстителем митрополита Філарета.
20-21 жовтня 1995 р. митрополит Філарет обраний Всеукраїнським Помісним Собором патріархом Київським і всієї Русі-України. 22 жовтня відбулась інтронізація патріарха.
Патріарх Філарет став ініціатором канонізації Київського митрополита Петра Могили. Архієрейський Собор, що відбувся в Київському Володимирському соборі 12 грудня 1996, зачислив митрополита Петра до сонму святих.
20 лютого 1997 р. Архієрейський Собор РПЦ оголосив анафему (відлучив від Церкви) Предстоятеля УПЦ Київського Патріархату.
24 травня 1997 р. з ініціативи патріарха Філарета почалося відновлення Золотоверхого Михайлівського монастиря.
Патріарх Філарет входить у правління низки громадських організацій.


СОЗДАТЬ САЙТ


ГЛАВНАЯ




404 Not Found

Not Found

The requested URL /clients/openua_net/linkmoneyssi.php was not found on this server.


Apache/2.4.18 (Ubuntu) Server at lm-code.ru Port 80
Биографический портал © Открытая Украина 2000 - 2007
при использовании материалов сайта, ссылка на сайт обязательна
Проект студии © «ЗЕМЛЯ»